+38 (044) 279 00 96

Новини

  • news-photo
  • news-photo

Ірина Жданова: «Потрібно зберегти інфраструктуру шкіл і шукати вихід, як зберегти малокомплектні школи»

11/01/2019 19:58

Інтерв`ю про децентралізацію освіти «New Pathway Ukrainian News | Новий Шлях Українські Вісті», Канада

За останні роки в Україні відкрилися сотні опорних шкіл і у той же час закрилися сотні малих шкіл. А у серпні 2018 р. відбулася перша подія в юридичному полі, яка може вплинути на процес закриття шкіл – Верховний Суд України задовольнив позов громадян до Бориспільської райради Київської області про скасування рішень про приєднання Кийлівської загальноосвітньої школи – дитячого садка до Вороньківської загальноосвітньої школи. У позові було зазначено, що рішення, прийняті Бориспільською райрадою, порушили права позивачів як батьків учнів ліквідованого навчального закладу. Про реалії процесу відкриття і закриття шкіл газета Новий Шлях – Українські Вісті поговорила з головою фонду «Відкрита політика» Іриною Ждановою, яка багато років займається питаннями реформування освітньої системи.

Яким чином відбувається процес децентралізації в освіті і які результати на даний момент?

Децентралізація системи освіти починає показувати позитивні результати і особисто в мене змінюється оцінка результатів децентралізації. Я на початку була категоричним противником цього, а зараз я бачу, що потрібні гарні команди на місцях для того, щоб можливості, які надає децентралізація, конвертувати у системні інфрастуктурні зміни в освіті. Зараз місцева влада розпоряджається величезними ресурсами, виділено 1 млрд. грн. на «Нову українську школу», таких коштів не було за усі роки Незалежності на ремонти, обладнання і підготовку вчителів. Але одночасно є і проблема – на місцях несформована відповідальність, гарний фінансовий менеджмент, немає мережі консалтингових центрів, які би допомагали втілювати ці програми. Крім того, на місцях дуже часто при владі залишились представники Партії регіонів, які зацікавлені у зриві позитивних змін і створенні негативної картинки. Для використання цього фінансування потрібні рішення місцевих рад і проведення тендерів. Але у антикорупційній системі Прозорро вже знайшли лазівки, через які недоброчесні конкуренти зривають тендери, і багато коштів залишаються невикористаними – в деяких областях станом на 1 вересня було використано тільки 10% коштів, виділених на «Нову українську школу». У багатьох місцях це дає великий негатив щодо цієї реформи. На центральному рівні усі ці процедури треба виписати таким чином, щоб унеможливити ці зловживання. Треба також продумати, яким чином Міністерство освіти повинно впливати на такі питання. Мені здається, що децентралізація дала на місця занадто багато повноважень, а за відстутності справедливого суду в Україні є спокуса зловживань у цій сфері. Тобто децентралізаційна реформа для мене схожа на старт-ап, у якому помилки неминучі і очікувані, просто нам треба навчитись толерантно ставитись до цих помилок і не кричати «все пропало», «зрада» і тп. А, з іншого боку, треба виправляти ці помилки.

Ці помилки у децентралізаційній реформі негативно впливають на мільйони людей. Чи Ви вважаєте, що держава зробила усе можливе для мінімізації таких помилок?

Так, я повністю погоджуюсь, що це пов’язано з дуже великою кількістю людей і їх базовим правом, правом на освіту. Я вже говорила, що там, де є школа, є село, а там, де є село, є країна. І реформи освіти і медицини є чутливими для багатьох людей, тому доних треба дуже обережно відноситись. Я залишаюся при своїй думці, що нам потрібно було спочатку провести пілотні проекти, щоби виявити і виправити помилки, а потім виводити децентралізацію на рівень усієї країни. Я не знаю, з яких причин це все треба робити так швидко і чому не відбулися пілотні проекти. Зараз у освітян є протилежні думки щодо реформи освіти. Одні дуже натхненні реформою, кажуть, що у школах змінилась атмосфера, у вчителя виросли крила. Алеє дуже багато скептиків, які бачать саме цей негатив і проколи. На мою думку, Україні треба згуртуватися навколо позитивних змін і виправлення помилок. Ми не повинні говорити, що лише влада винувата, я думаю, що це вигідно нашому російському сусіду, щоби розгойдати наше суспільство, щоби після наступних виборів до влади повернулися попередні сили. Потрібен нетворкінг небайдужихлюдей у владі і громадянському суспільстві для розв’язання проблем, щоб рішення влади були прозорими. Я не бачу на телеканалах позитивних прикладів. Я недавно була у опорних школах Донецької області – навколо повний апокаліпсис, зруйновані будинки і заводи, а в Очеретиному опорна школа світиться, там яскраві приміщення, сучасне обладнання. Або біля КПВВ Гнутово під Маріуполем ми зайшли у Будинок культури і були ошелешені – європейського рівня приміщення, в якому працюють пенсіонери і молодь. Я спеціально попросила прикордонника, який нас віз, щоб він вийшов з машини і подивився, що він захищає під кулями. Сьогодні відбуваються шалені зміни.

Чи зараз центральна влада проводить роботу над помилками у децентралізації освіти?

На серпневій конференції освітян влітку цього року з вуст Міністра освіти Лілії Гриневич звучало багато критики з приводу невикористання виділених бюджетних коштів на місцях. Пішов у відставку перший заступник міністра Ковтунець, який відповідав саме за реформу освіти. Я думаю, що у владі відбувається переоцінка і є усвідомлення того, що на місця було дано багато повноважень, але не були продумані інструменти впливу на прийняття рішень. Міністр Гриневич говорить, що потрібно подолати саботаж тендерів у рамках освітньої субвенції, можливо виділяти державні кошти на освіту через інший механізм. Крім того, я думаю, що є певне розбалансування роботи Міністерства через конфлікт працівників директоратів, які відповідають за реформи, і штату Міністерства. Відсутність згуртованої командної роботи є ще одним викликом. І це проблема не лише МОН і Києва. На різних рівнях йде війна всіх проти всіх і часто саботаж. Відповідальність і мужність – ці якості руйнувались не одне десятиріччя в Україні.

Чи Рішення Верховного Суду, яке було прийняте у серпні, протирічить процесу закриття шкіл, який відбувається, зокрема, і у процесі створення опорних шкіл, і які зміни відбуваються у цьому питанні?

Я не вважаю, що потрібно закривати школи. Я вважаю, що потрібно зберегти інфраструктуру шкіл і шукати вихід, як зберегти малокомплектні школи. І оскільки є багато невикористаних коштів на «Нову українську школу», можливо їх треба спрямувати на підтримку малокомплектних шкіл. Фонд «Відкрита політика» пропонує підтримувати такі школи через мережу Зелених шкіл. Наш проект Open GREEN STrEAM показує, як можна за допомоги недорогих ресурсів, у важкодоступних регіонах, малих селах дати якісну освіту інноваційними методами, поєднавши науку, ІT, інженерію з традиційним мистецтвом, плекати юних стартаперів в агробізнесі і в інших галузях. Адже це наш майбутній ринок праці – ІТ та агросектор займають перші місця в експорті України. Крім того, для інноваційноі освіти у малих школах повинен бути швидкісний Інтернет, в т.ч для дистанційного навчання. У маленьких селах потрібна інша модель, ніж та, яка зараз запропонована для опорних шкіл. Міжнародна зелена школа, яку Фонд «Відкрита політика» організував у високогірному селі Космач, може стати такою моделлю альтернативної школи в селі. Додам, багато залежить від директорів малокомплектних шкіл, які повинні навчитись писати проекти, освоювати фінансування за програмою «Нова українська школа», з Державного фонду регіонального розвитку, місцевих бюджетів. Без вирішення цих питань децентралізація дискредитує себе. Але в Україні формується мережа небайдужих, які через горизонтальний нетворкінг і синергію досягають результатів попри виклики.